Новини

11.07.2022
366

Пітер Бобер: «Ми хочемо показати, що люди в Корваллісі підтримують Ужгород та ужгородців»

Пітер Бобер: «Ми хочемо показати, що люди в Корваллісі підтримують Ужгород та ужгородців»

 

Нещодавно в Ужгороді з черговим візитом побував  співголова Ради Асоціації міст-побратимів Корваліс-Ужгород Піт Бобер.

 

Ми скористалися можливістю та взяли в нього інтерв’ю про історію знайомства та співпраці з Ужгородом, а також про волонтерство та проєкти, які були реалізовані за участі пана Пітера, зокрема і в Ужгороді.

 

- Пане Піте, розкажіть, будь ласка, чому і як Ваше місто Корвалліс розпочало співпрацю з Ужгородом?

 

- Це був майже кінець радянського періоду для України і група волонтерів Корваллісу (таких, як ми зараз) займалася програмою розбудови відносин між містами. В результаті, було прийнято рішення стати містом-побратимом з одним з міст (на той час ще Радянського Союзу). Метою було зробити крок назустріч дружній співпраці. Корвалліс – університетське містечко із населенням у 50 000 осіб, половина з яких - студенти. Зважаючи на це, після певного аналізу та пошуку міст по всьому Радянському Союзу, ми встановили ряд важливих для нас критеріїв.

 

За ними саме Ужгород став найзручнішим та найпривабливішим варіантом, адже це місце з мальовничою природою, річкою в самому серці міста і саме тут  знаходиться  центральний навчальний заклад - Ужгородський національний університет, який займається активною дослідницькою роботою. Тут є всі умови для господарства, промисловості, запровадження технологій. Окрім того, важливою складовою виявилася і географія міста. Ужгород є найзахіднішим обласним центром України і, відповідно, найзручнішим для відвідування.

 

Завдяки моїй активній громадській позиції мене запросили у ряди організаторів. Крім того, я знав, що маю слов’янське походження. Виявилося, мої бабуся та дідусь були русинами, які народилися не так далеко від Ужгорода, на Галіції, у південно-східній частині Польщі. Саме це вплинуло на мою залученість до цієї програми. У нещодавній телефонній розмові один з моїх друзів навіть сказав (ми обговорювали мій майбутній візит до Ужгорода), що, мабуть, усе моє життя доля готувала мене до цього.

 

- Розкажіть, будь ласка, про найважливіші проекти, якими Ви займалися в Україні та, зокрема, в Ужгороді?

 

- Загалом, в нас було багато проектів, про які я можу розповідати годинами, адже кожен з них неймовірний. Одним з найтриваліших проектів стала програма жіночого лідерства. Для мене цей проект особливо запам’ятався насиченістю подій адже майже за декілька діб я відвідав Кошице (Словакія), Нью-Йорк і Ужгород і саме тоді залишився зачарованим вашим чудовим містом.

 

Загалом в нас багато проектів, до реалізації багатьох з них я був залучений особисто. Однією із перших стала програма, покликана запровадити сімейну медицину з медичною школою, програмою навчання і побудовою декількох наших клінік. Тоді ми змогли отримати грант у розмірі 1.3 мільйона доларів США для реалізації всіх цілей та завдань даного проекту.

 

Окрім того, я був учасником проекту Еліс Ремптон (Alice Rapmton) “Take one Ukrainian child’s hand” або, як ми його називаємо, проект Touch (“Візьми за руку одну українську дитину” або проект “Дотик”), який існує вже майже двадцять років та впродовж якого ми мали змогу надати підтримку дітям з особливими потребами у школах на Закарпатті.

 

Щодо співпраці безпосередньо з Ужгородським національним університетом, варто згадати проект запровадження правової школи в Університеті з метою забезпечення організаційно-консультативної підтримки особам, які вже набули статусу біженця за межами України, надавати правову допомогу внутрішньо переміщеним особам та іншим жертвам війни в різних місцях, зібрати та зафіксувати факти порушень прав людини, пов’язаних із військовим вторгненням, допомогти із проведенням юридичних освітніх семінарів для ряду інших українських юристів.

 

Крім того, я не можу не згадати ще один проект, яким я особливо пишаюся – це хоровий колектив, який побував в Ужгороді, Києві, Кременчуці, Будапешті. Під час їх подорожі студенти навіть розучили кілька українських пісень. І я вважаю, що цей проект був захоплюючим як для студентів, які були залучені до хору, так і для ужгородців.

 

Також я хотів би розповісти про програму “Open World” («Відкритий світ»), про яку знають багато українців, адже в Корвалліс приїхало багато спеціалістів з Ужгорода як учасники цієї програми. В рамках цієї програми я вперше познайомився з професором Ярославом Лазуром у 2009 році, і пишаюся тим, яким фахівцем він став і як багато робить разом зі студентами та Юридичною клінікою, особливо після початку війни.

 

- Чи змінилася орієнтованість Вашої діяльності з 24 лютого 2022 року, з початку пономасштабного вторгнення Росії в Україну?

 

– Сьогодні наша організація та більшість керівного складу колективу  посилено працює над багатьма проектами, які безпосередньо пов’язані з Україною. Моя поїздка стала третьою для членів правління. Ми негайно створили раду зі збору коштів, і за перші дні зібрали 100 000 доларів. Зараз наближаємось до цифри 400 000 доларів, а наша мета – зібрати мільйон.

 

Як ви знаєте, цей ресурс зараз дуже актуальний, тому що люди потребують елементарних речей – їжі, одягу, засобів гігієни, ліжок для сну, пральних машин у центрах для біженців, а потреби, як-от релокація бізнесу або реконструкція будівель, постане у ще більшому масштабі. Крім того, багатьом внутрішньо переміщеним особам знадобиться допомога, особливо в подоланні стресу та емоційних проблем. Тому, я думаю, що буде багато можливостей, а також додаткових коштів, де саме наша організація зможе стати корисною та надати допомогу.

 

- На базі Юридичного факультету УжНУ створений та функціонує Центр правової підтримки осіб, постраждалих від військового вторгнення. На вашу думку такий проект актуальний для України в нинішніх обставинах?

 

- Я вважаю, що це неймовірний і дуже корисний ресурс для підтримки всіх українців. Адже я знаю, що з початку російського військового вторгнення в Україну кількість внутрішньо переміщених осіб продовжує зростати щоденно. За даними Організації Об’єднаних Націй, понад 7 мільйонів українців покинули свої домівки, рятуючись від війни.

 

Я не дуже кваліфікований, щоб оцінити це з юридичної точки зору, однак вважаю, що ви робите фантастичну роботу. 

 

Крім того, ми плануємо організувати чотири zoom-конференції в рамках програми “Open World” для юристів, і це станеться, зокрема, завдяки активній діяльності юридичного факультету УжНУ.

 

–     Поділіться, будь ласка, найближчими планами по співпраці з Ужгородом.

Хочу сказати, що Ужгороду дуже пощастило, що він не зіткнувся з трагедією, яка трапляється в інших куточках України, і люди тут можуть виконувати свою звичайну роботу, піклуватися про свої сім’ї та друзів. Хоча економічна ситуація не така вже й хороша, але є багато біженців, яких ужгородці підтримують, поселяють у власних домівках та забезпечують необхідними ресурсами, тому я задаю питання про те, хто опікується людьми з Ужгорода.

 

Тож ми хочемо зробити невелику кампанію, яка покаже, що люди в Корваллісі підтримують Ужгород та ужгородців. Мета «Stand with Uzhhorod» (“Підтримуємо Ужгород”) — надати позитивну підтримку жителям нашого міста-побратима, даючи їм знати, що хоча Корвалліс знаходиться майже за 6000 миль від Ужгорода, жителі нашого міста-побратима постійно перебувають у наших думках, серцях і молитвах. Це також проінформує ужгородців про деякі наші заходи у Вашому дивовижному місті. Вищезазначене буде передано за допомогою різноманітних маркетингових заходів, включаючи друк, соціальні медіа, телебачення та зовнішню рекламу.

 

Категорії: