Новини

10.05.2017
2944

Іван Миронюк: «Я не є прихильником повного та сліпого копіювання досвіду Швейцарії у системі підготовки кадрів для соціальної сфери, але є елементи, які можна та потрібно впроваджувати і у нас»

Іван Миронюк: «Я не є прихильником повного та сліпого копіювання досвіду Швейцарії у системі підготовки кадрів для соціальної сфери, але є елементи, які можна та потрібно впроваджувати і у нас»

Іване Святославовичу, розкажіть, якою була мета візиту до Швейцарії? 

Я відвідав Швейцарію на запрошення президента  швейцарської Асоціації «Парасолька», яка сумісно із Закарпатською благодійною організацією «Комітет медичної допомоги в Закарпатті»  більше 10 років створює умови навчання та життєдіяльності для людей з особливими потребами у нашому краї. Повинен відмітити, що візит був організований на дуже високому рівні, незважаючи на те, що організаційний етап поїздки склав всього кілька тижнів. Особливо зважаючи на те, що у наших швейцарських колег прийнятим є планування таких заходів щонайменше за півроку. Так, коли ми обговорювали питання приїзду швейцарських фахівців з лекторськими візитами на наш факультет,  мова йшла лише про кінець осені 2017 року.

Чому поїздка відбулася саме в Швейцарію? Ця країна навіть для провідних європейських держав є зразком як у системі підготовки фахівців з спеціальної освіти, реабілітаційної медицини, так і власне у ресоціалізації людей з важкою інвалідністю, при чому як психічною, так і фізичною. Швейцарці заслужено вважаються одними з кращих в цьому напрямку роботи у Європі. Я дуже здивувався, але французи, німці, австрійці саме у Швейцарії набувають досвіду в цій сфері.

Це саме той напрямок, за яким ми працюємо у підготовці фахівців за спеціальністю олігофренопедагогіка,  фізична терапія та ерготерапія.  Тому цей візит був вкрай важливим і корисним.

Фото 1.  Екскурсія та дискусія у Вищій фаховій школі антропософського навчання лікувальної педагогіки, соціальної педагогіки та соціальної терапії в м. Дорнах

Це свого роду училище, яке має за основу навчання лікувальної педагогіки, соціальної педагогіки та соціальної терапії беручи за основу атропософське вчення. Готують практичних спеціалістів, які супроводжують клієнтів у щоденному житті чи в центрах, чи в тих групах, де вони проживають.

За час перебування ми ознайомилися з організацією роботи як системи підготовки фахівців (лікувальних педагогів, соціальних працівників, фізичних терапевтів), так і ознайомилися з роботою цих фахівців безпосередньо в спеціальних школах, центрах та закладах перебування осіб з психічними та фізичними вадами. Так, ми відвідали два навчальні заклади з підготовки фахівців, та три організації, де навчаються та перебувають люди з психічними та фізичними вадами. Організації, де вони мають можливість також і реалізувати себе – працюючи у пекарні, ткацькій, столярній майстерні, доглядаючи за тваринами чи виконуючи роботу в саду. 

Навчання за спеціальністю «спеціальна освіта» – це вища школа? 

В Швейцарії на цьому наголошують і самі швейцарські педагоги,  своя, особлива система підготовки кадрів для соціальної сфери та сфери охорони здоров’я. Так, швейцарські навчальні заклади, які навчають спеціальних педагогів можна назвати по різному: у них є аналоги наших професійних училищ, технікумів, інститутів та університетів. Їх система підготовки дещо схожа на систему підготовки з технічних та виробничих спеціальностей, яка широко була представлена у нас в часи СРСР, деякі компоненти якої збереглися в Україні і зараз. Я не є прихильником повного та сліпого копіювання досвіду якоїсь країни в системі підготовки кадрів, але є елементи, які можна використовувати і у нас одразу, без прийняття спеціальних нових нормативно-правових актів. Є також моделі організації освітнього процесу, які можна використати у майбутньому, причому вони колись у нас були! У Швейцарії, якщо ви хочете бути фахівцем у галузі фізичної реабілітації, ерготерапії, спеціальної освіти, то ви не маєте права поступати на навчання у фахові вищі та високі школи без обов’язкової практики протягом одного року в тому типі організацій або закладів, де ви в майбутньому будете працювати уже як спеціаліст. Ось, приміром, хоче молода людина стати лікувальним педагогом – це аналог нашої спеціальності олігофренопедагогіка, спеціалістів з якої ми випускаємо на нашому факультеті. Ця людина, до того як поступить у так звані вищу або високу школу,  має рік відпрацювати на посаді соціального педагога (це найнижчий рівень кваліфікації спеціальних педагогів). Це працівник, який доглядає, супроводжує людину з інвалідністю. І лише в тому випадку, якщо ця особа здасть успішно практику та отримає позитивний відгук з бази практики, вона зможе навчатися вже на лікувального педагога.

 Фото 2. Візит до Лікувально-педагогічної школи у м. Біль

Школа, директором якої є Антон Вагнер. В школі шкільне навчання проходять діти з різними вадами, як важкі, так і не дуже. Навчаються як базовим шкільним навичкам, так і працюють в майстернях, займаються музикою. Є можливість підготовки до відносно самостійного проживання в майбутньому (вчаться складати список покупок, ходити в магазин, готувати і т.п.)

В нас щось схоже до цієї системи колись було. До прикладу, коли я вступав на медичний факультет нашого університету, була система нарахування додаткових балів тим абітурієнтам, які мали  стаж роботи у медичних закладах. І більшість з тих, хто вступав зі мною – йшли після школи працювати санітарами у лікарнях, для того, щоб отримати ці додаткові бали. Але основне не в цьому.

Важливо, що це була профорієнтаційна практика. Коли  вже абітурієнт попрацював санітаром у реанімації, травмпункті, чи як я, у приймальному відділенні лікарні, то він принаймні знає, чим займаються лікарі (не лише по фільмам та серіалам), не боїться підійти до хворої людини, не боїться щось робити з нею. Сьогодні цього немає – дитина здала ЗНО, поступила в університет,  обрала, наприклад,  спеціальність «спеціальна освіта». Вона ніколи не бачила, не працювала і не спілкувалася з дітьми з психічними або ментальними вадами, і лише теоретично уявляє роботу спеціального педагога. Може трапитися так,  що ми випускаємо спеціаліста, а він невдовзі починає розуміти, що йому важко (в першу чергу – психологічно), що він не може працювати з такими дітьми.    

 Фото 3. Фахова висока школа Північно-західної Швейцарії в місті Ольтен.

Школа має представництва в багатьох містах Північно-західної Швейцарії. Навчають різним прикладним наукам, як наприклад психологія, архітектура, мистецтво, педагогіка, технічні науки і т.д.

Як я вже згадував, у Швейцарії цікава система освіти, дещо схожа на радянську, особливо у сфері технічних спеціальностей. Якщо згадати той час (хто пам’ятає ще) – дитина закінчувала 8 класів і могла поступати до фахової школи. Там навчалася певної професії на базовому рівні. Потім – професійно-технічне училище, потім – технікум, а потім багато хто йшов до університету. Щось подібне є у Швейцарії. Що цікаво, у мене склалося враження – вони створили «піраміду» професійного навчання. Наприклад - ось я хочу бути фізичним терапевтом. Спочатку, після закінчення звичайної школи навчаюсь у фаховій школі. В ній я отримую певні навики і йду у вищу школу – вона готує спеціаліста, працівника, який має більший набір знань, навичок та умінь – це бакалавр за даною спеціальністю. Тільки після цього можна поступити у високу школу, аналог нашого університету  – вона випускає уже і магістрів з фізичної терапії. Є у них й університети, де готують за даною спеціальністю, але випускник уже займається лише наукою та дослідженнями в даній сфері.  Тому більшість завершує свою освіту на рівні високої школи, і є професіоналами-практиками, бакалаврами, магістрами. Ті, що йдуть  в університет, не займаються безпосередньо професійною практикою, в основному науковими дослідженнями.  Вони менше потрібні на ринку праці, тому йде набагато менший потік людей, університет обирають лише ті, хто дійсно прагне до науково-дослідної діяльності. 

 Фото 4. Дискусія з проректором по міжнародній діяльності у  Фаховій високій школі Північно-західної Швейцарії в місті Ольтен.

В Ольтені ми відвівідали високу Школу Соціальної Роботи. Готують бакалаврів та магістрів.

 

Підготовка до  всіх спеціальностей ведеться за такою системою? 

В  них є перелік спеціальностей, за якими підготовка ведеться саме таким чином. Це соціальна робота, педагогіка, одним словом, спеціальності  роботи з людьми і, ще лісове господарство. У них можна закінчити школу, здати набір тестів (аналог нашого ЗНО) і поступити відразу в університет, але коли ви його закінчите, то роботодавці практичної сфери вас до себе на роботу не візьмуть. Тому що ви не практик, а теоретик.

В цьому бачу великий «плюс» – вони боролися і ми скоро будемо теж боротися з так званою «академізацією» освіти, зокрема вищої освіти.  Ми випускаємо теоретиків з вищою освітою. А реально практично працювати – це ж зовсім інша річ. Я заходжу, до прикладу, у фахову вищу школу антропософського навчання лікувальної педагогіки, соціальної педагогіки та соціальної терапії в м. Дорнах.  У них протягом  тижня два дні присвячені теорії, три – практиці. Це дуальна система, коли практики навіть більше ніж теорії.  У Високій школі 50% - теорія, 50% - практика. В університеті – майже все теорія.

Ще одна важлива річ, яку ми зараз будемо починати впроваджувати у себе на факультеті – у них дуже прагматичний і правильний підхід до визначення компетенцій спеціаліста, який випускається. Хто ж зазвичай їх формує у нас – поважні професори, доктори наук. Вони напишуть «фізичний терапевт мав би знати, мав би вміти». У них - ні.  Асоціація роботодавців визначає, які компетенції потрібні для спеціалістів, яких вони потім візьмуть на роботу. Тому роботодавці дуже тісно співпрацюють з вищими навчальними закладами.

До речі, окремі федеративні одиниці Швейцарії – кантони – ліцензують вищі навчальні заклади, які знаходяться на їхній території кожні три роки, але не ставлять жорстких рамок, які є у нас. Вони ліцензують за наявністю викладацького складу, матеріально-технічної бази і програм. Якщо ви доведете, що надаєте правильні знання, а основне – що роботодавці беруть ваших випускників на роботу, то кантон одразу ліцензує такий виш.

Ми розпочали теж роботу у напрямку налагодження тісної співпраці з потенційними роботодавцями - зв’язатися з департаментом охорони здоров’я, департаментом освіти обласної державної адміністрації -  дізнатися хто може бути потенційним роботодавцем для наших випускників, не тільки сьогодні, але й у майбутньому; яка оціночна кількість спеціалістів потрібна у найближчій та віддаленій перспективі.  

 Фото 5. Огляд соціально-терапевтичного закладу «Бюхегоф» (ткацька майстерня, де працюють особи з психічними розладами.

Заклад сільськогосподарського спрямування. В закладі підопічні як проживають, так і працюють. На роботу приїжджають і підопічні ззовні, які не проживають тут. Є город, парники, тварини. Є крамничка на самообслуговуванні і кав’ярня.

 

Маємо на меті створити дорадчу раду при факультеті, в яку б увійшли потенційні роботодавці. Хочемо вести з ними діалог – «Колеги, які компетенції майбутніх спеціалістів вам потрібні найбільше?» І вже у межах цього, згідно чинного законодавства, більше приділяти увагу підготовки за тими компетенціями, які зроблять наших випускників конкурентними на ринку праці. Важливо, щоб наш випускник закінчивши університет, по-перше, міг знайти роботу, по друге – роботодавець знав, що він має саме ті компетенції, які потрібні для практичної діяльності в конкретній установі або закладі. Робота на ринку праці – це основне.

Мені дуже подобається система роботи з роботодавцями в форматі  дуальної системи підготовки кадрів у Швейцарії. За час навчання є багато видів практик – педагогічна, виробнича. Базами цих практик є підприємства, організації та установи, які є потенційними роботодавцями для майбутніх спеціалістів. Їм дуже вигідно брати студентів, оскільки за законом, вони платять їм меншу зарплату, а вони виконують ту саму роботу, що і вже сертифіковані фахівці. Мало того, вони мають і базу практики, яка акредитується школою. Коли керівник підписує заключення по практиці, то школа автоматично зараховує її. Ще один плюс – працедавець вже знає людину, яка закінчила практику, і знатиме, чи візьме він її  на роботу, чи ні. Крім того, молода людина закінчивши навчання вже теж має вибір роботи – адже проходить декілька практик на різних підприємствах.

Я дуже хочу налагодити чіткі й постійні зв’язки з швейцарцями, тому що їх досвід підготовки конкурентоздатних спеціалістів дуже потрібен нам. Цього місяця швейцарські лікувальні педагоги та фізичні терапевти приїжджають до нас  викладати курс у дитячому будинку-інтернаті для важко неповносправних дітей та молодих людей у Вільшанах. Завдяки допомозі нашої партнерської організації - Закарпатська благодійна організація «Комітет медичної допомоги в Закарпатті», двоє наших викладачів будуть слухачами - дивитимуться, як навчають, працюють з дітьми швейцарські спеціалісти. Восени ми плануємо тижневі цикли навчання вже на нашому факультеті - до нас приїдуть й працюватимуть з студентами та викладачами ерготерапевти, фізичні терапевти, спеціальні педагоги з Швейцарії. При цьому ми домовилися, що будемо працювати за їхніми програмами, методиками. Вони проводитимуть заняття зі студентами у присутності наших викладачів. Є бажання, щоб наші викладачі подивилися і перейняли ці підходи до методології навчання та почали реалізовували їх тут, з акцентом на відпрацюванні саме практичних навичок студентів. В майбутньому хочемо відправити наших викладачів на стажування у Швейцарію.

Також ми плануємо сумісно з партнерами з країн Євросоюзу (можливо, також з Швейцарією) створити навчально-виробничий реабілітаційний центр, де будуть створені тренінгові бази, де під керівництвом викладачів студенти надаватимуть реабілітаційні послуги для жителів Ужгорода та району, при цьому відпрацьовувати свої навички і вміння. Таким чином, ми плануємо робити все для того, щоб наші випускники були реально конкурентно-спроможними на ринку праці, й не тільки в Україні, але й закордоном.

 

Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

Категорії: