Новини

24.05.2016
2646

Вони — інші, але такі ж самі

Вони — інші, але такі ж самі

Пристосуватися до умов студентського життя доволі складно. Особливо важко адаптовуються іноземці, адже їм потрібно не тільки вчитися самостійності, як більшості вчорашніх школярів, а й призвичаїтися до життя в чужій країні, до інших культури, побуту.

Нині на медичному, стоматологічному, інженерно-технічному факультетах Ужгородсь­кого національного університету навчається близько 450 студентів, котрі приїхали з Індії, Бангладешу, Мальдівів, Нігерії, Камеруну, Зімбабве, Намібії, Кенії, Єгипту, Туреччини, Угорщини. Юнаки й дівчата сповідують різні течії індуїзму, мусульманства, католицизму та інших релігій. Здобувати омріяну професію в Україні, як зазначають іноземні гості, їх спонукало співвідношення ціни та якості освіти, позитивні відгуки знайомих.
Нетолерантні люди іноді неприязно ставляться до представників із далеких держав через нетипові для нашого краю зовнішність та стиль одягу. Проте часто на вулицях міста можна побачити й інтернаціональні компанії приятелів, пари. На жаль, такі стосунки закоханих викликають чимало обговорень, спричинюють осуд у суспільстві, тому хлопці й дівчата прагнуть не афішувати свою дружбу.
Одна з причин, чому українці недовірливо ставляться до людей з екзотичних країн: мовляв, чужинці можуть переносити захворювання, властиві їхньому регіонові. Це спростовує заступник декана медичного факультету, професор Василь Калій: «Іноземні студенти щороку проходять повний медогляд, який складається з трьох етапів: лабораторної діагностики, рентгенологічного та об’єктивного клінічного обстежень. Тільки після цього мають допуск до навчання й перебування в університеті».
Воднораз вагомою залишається проб­лема мовного бар’єру. Іноземні гості в разі надзвичайної ситуації не можуть навіть повідомити про це працівникам держорганів, бо останні не володіють англійською. Закордонні спудеї також виявляють бажання компактно жити в одному місці, адже зараз одні винаймають квартири, інші мешкають у готелі «Закарпаття». Керівництво УжНУ пообіцяло задовольнити прохання, зокрема стосовно зведення гуртожитку. Крім того, для ефективної інтеграції іноземців у діяльність вишу в студ­раді створено спеціальне представництво. Аби поглибити знання, отримати допомогу в написанні наукових робіт, охочі відвідують спеціалізований клуб, створений на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології з курсом інфекційних хвороб. Активістів залучають до баскетбольної секції, щоб готувати юнаків і дівчат до участі в університетській спартакіаді.
В УжНУ так само заохочують іноземців, котрі беруть участь у підготовці розважальних вечорів, танцюють, співають. Неабиякий інте­рес викликала індійська красуня Навруп Каур Діллон, яка в 2015 році стала Міс медичного факультету й нині готується до загальноуніверситетського конкурсу. Дівчина зізналася: атмосфера конкуренції на репетиціях їй подобається. У вільний час східна вродливиця любить куховарити, малювати, грати в шахи, у бадмінтон. Улюбленою стравою в Ужгороді називає курячий шашлик. Дів­чина розповіла, що сповідує сикхізм, про фестивалі рідного краю з друзями не забуває. Офіційний представник іноземних студентів в УжНУ Амрік Сінх Діллон влаштовує вечірки під час найвизначніших індійських свят, наприклад, Дівалі, Холi, Понгал.
Земляк Навруп, четвертокурсник Джотхі Ванан, є ініціатором створення комп’ютерного сервісу для студентів з Індії. За словами хлопця, відкривши такий заклад, можна допомогти співвітчизникам, адже тутешні спеціалісти переважно не спілкуються англійською. Має Джотхі й одного українського клієнта.
Також іноземним студентам нелегко адаптуватися й до кліматичних умов. Громадянка Бангладешу Сумая Сурові розповіла: «У моїй країні різні пори року, але найдов­ше там — спека. Отож було досить важко призвичаїтися до низької температури. Моє улюблене місце в Ужгороді — набережна».
Африканець Ґабріел Текнон поділився своїми враженнями: «Я народився в Зімбабве, там практично немає зими. Через це, коли в Україні стало дуже холодно (спочатку я жив у Луганську, де взимку температура взагалі знижувалася до мінус 35 градусів за Цельсієм), було важко, але звик. На мою думку, Ужгород — гарне місто, люди тут доброзичливі. Мені подобається, що воно християнське, як і моє рідне. До речі, я з Хараре, столиці Зімбабве, більш розвиненої за тихий і невеликий обласний центр Закарпаття, але так краще для мого навчання. Коли я не на парах, гуляю з друзями в Боздоському парку, граємо в баскетбол, ходимо один до одного в гості, готуємо шашлик. Я — музикант; танцюю, співаю, читаю реп, навіть записав тут альбом, улітку вийде мій кліп».
Іноземні студенти, приїхавши здобувати освіту, намагаються призвичаїтися до нових місцевості, стилю життя, пізнати традиції та відчути колорит української дійсності. Хтось сприяє міжнаціональній взаємодії, а дехто, на жаль, відмовляється налагоджувати контакт із представниками іншої культури. «Не все те неправильне, що незрозуміле», — писав Г.Сковорода. Тож непотрібно упереджено ставитися до осіб з екзотичною зовнішністю, а варто допомагати їм. Адже колись і ми можемо опинитися в незнайомій країні!
 Для освітніх гостей УжНУ на медичному факультеті організують різні тематичні гуртки. Таким чином інтернаціональні студенти адаптуються швидше.
Ольга БРАЙЛЯН,
студентка відділення журналістики. ПОГЛЯД

 

Категорії: