Новини

09.10.2017
1270

Скромний і чесний подвижник на ниві освіти й науки. До 60-ти річчя доцента Ужгородського національного університету Олашина Миколи Васильовича

Скромний і чесний подвижник на ниві освіти й науки. До 60-ти річчя доцента Ужгородського національного університету Олашина Миколи Васильовича

Швидко спливає час, динамічно змінюються пріоритети, люди, а особливо студентський склад. Педагоги вищої школи, як правило, вимірюють пройдений шлях не календарними, а навчальними роками.

 Має нагоду підвести перші підсумки свого педагогічного і наукового доробку і наш ювіляр – Олашин Микола Васильович,чий вклад в освіту та науку такий широкий і багатогранний, що у рамках статті охопити його надто складно, тим більше, що мова йде про дослідника й педагога, який написав дуже багато біографічних робіт про колег, вчених, про відомі історичні постаті Закарпаття та й усієї України. На факультеті історії та міжнародних відносин УжНУ його по праву називають «нашим літописцем». Микола Васильович робить дуже важливу і копітку справу – пише історію факультету, про доробок його викладачів та випускників, котрі вносили і продовжують вносити вклад у розвиток освіти, науки, культури не лише Закарпаття, але й далеко за його межами. Як історик скажу, що з плином часу для науки і людської пам’яті зберігається лише те, що зафіксовано. У нашому випадку це робиться у письмовій формі, тому М.В. Олашин працює подвижницьки, чим заслуговує всілякої вдячності. Про людей він пише талановито, ґрунтовно, доброзичливо. Як говорять – «має легке перо», то того ж чесне.

М.В. Олашин народився 10 жовтня 1957 року в селі Нижній Бистрий Хустського району Закарпатської області Закінчив денне відділення історичного факультету Ужгородського державного університету (1983) та аспірантуру при кафедрі нової і новітньої історії та історіографії (1993) згаданого вузу. 2 березня 1994 року на засіданні спеціалізованої вченої ради при Дніпропетровському державному (тепер національному) університеті захистив кандидатську дисертацію на тему «Аграрні відносини на Закарпатті в добу феодалізму в українській та російській історіографії». 22 жовтня 1998 року йому присвоєно вчене звання доцента на кафедрі нової і новітньої історії та історіографії.

Трудову діяльність розпочав у вересні 1975 року учнем столяра Хустської меблевої фабрики. Далі була строкова служба в лавах Радянської Армії (1975-1977) та навчання у вузі (1978-1983). Після його закінчення працював вчителем історії (1983-1985), а згодом – організатором позакласної та позашкільної виховної роботи (1985-1986) Драгівської середньої школи, що на Хустщині. У 1986-1990 роках – директор Стеблівської середньої школи. Закінчивши аспірантуру, був призначений у травні 1994 року викладачем кафедри нової і новітньої історії та історіографії Ужгородського університету, а у листопаді того ж року переведений на посаду доцента згаданої кафедри, на якій працює і тепер.

М.В. Олашин є автором трьох монографій та понад 500 публікацій наукового, навчально-методичного та краєзнавчого змісту. Це брошури, статті, повідомлення, тези доповідей, рецензії тощо. Досліджує переважно історіографію аграрних відносин на західноукраїнських землях доби середньовіччя та нового часу. У його публікаціях розкривається внесок вчених різних шкіл і напрямків у вивчення всього комплексу соціально-економічних відносин та соціальних рухів на селі вказаного періоду. Крім того, досить плідно працює в галузі біографістики. Його перу належать студії про окремих українських, російських та словацьких істориків.

М.В. Олашин проводить належну навчально-методичну роботу. Працює переважно зі студентами денного відділення історичного факультету УжНУ. Викладає (або викладав) такі нормативні курси: „Історіографія нової і новітньої історії”, „Історична географія”, „Історична демографія”, „Політична географія”, „Демографія”, „Методика викладання історії в школі”, „Педагогіка вищої школи”та спецкурси: „Аграрні відносини на Закарпатті в добу феодалізму в українській та російській історіографії”, „Наполеонівські війни і слов’янські країни”, „Революції 1848 – 1849 рр.”, „Історія Румунії”, „Історія Австрії”. Розробив навчальні програми вищезгаданих курсів, окремі з яких опубліковано.

Відзначається активністю у громадській роботі. Зараз є членом вченої ради історичного факультету УжНУ. З 1998 року – секретар редколегії «Наукового вісника Ужгородського університету. Серія: Історія». А ще його обрано дійсним членом Товариства дослідників Волині, членом закарпатських осередків Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка та Українського Біографічного товариства.

Незмінним супутником та опорою нашого ювіляра є дружина Олександра Михайлівна, котра все життя працювала на освітянській ниві.

Миколу Васильовича шанують усі його колеги, його цікаві лекції відвідують студенти, бо відчувають його доброту та доброзичливе ставлення. Важко уявити, щоб у нього хтось не склав залік чи іспит, щоб він відмовився допомогти людям, підняв голос, проявив нетерплячість. Дійсно, це людина обов’язку, взірець гуманізму, що сіє розумне і вічне.

Бажаємо дорогому колезі подальших успіхів, усіляких людських гараздів упродовж ще багатьох-багатьох років.

 

 Іван Мандрик

Завідуючий кафедрою нової і новітньої історії та історіографії УжНУ, професор

Категорії: