Faculty of Physics

Передісторія

На різних етапах розвитку фізики в Ужгородському університеті нашими основними і природними колегами були математики та хіміки. Уже в 1946 році у новоствореному Ужгородському університеті була відкрита кафедра фізики і математики для забезпечення навчального процесу з фізико-математичних дисциплін на біологічному, медичному та хімічному факультетах. Очолив її інженер за фахом Бушин Василь Никонорович.

У вересні 1950 року в Ужгородському університеті був створений фізико-математичний факультет, у складі якого почало функціонувати фізичне відділення. Основним завданням новоствореного факультету була підготовка викладачів фізики і математики для шкіл та середніх спеціальних закладів. Внаслідок реструктуризації окремих факультетів УжДУ, підготовка майбутніх фізиків із 29 травня 1951 року по 8 вересня 1954 року здійснювалася в рамках фізико-хімічного факультету. Перший випуск молодих спеціалістів відділення фізики, але вже у складі відновленого фізико-математичного факультету, відбувся у 1955 році в кількості 24 чоловіки.

Початок

 Як самостійний підрозділ УжДУ, фізичний факультет почав функціонувати з вересня 1966 року. Існуючий на той час фізико-математичний факультет було поділено на фізичний та математичний. Цього ж року відбувся перший набір студентів на обидва факультети. Зокрема, студентами – фізиками стало 150 абітурієнтів.

На момент створенняв 1966 р. фізичний факультет складався з чотирьох кафедр – будови речовини (перейменованої у 1969 р. на кафедру ядерної фізики, зав. доц. В.О. Шкода-Ульянов), теоретичної фізики (зав. доц. Ю.М. Ломсадзе), оптики (зав. доц. І.П. Запісочний), фізики напівпровідників (зав. доц. Д.В. Чепур), а також станції спостережень за штучними супутниками Землі (ШСЗ, наук. кер. доц. М.В. Братійчук).

Зростання та успіхи

У 1968 році з кафедри оптики виділяється кафедра квантової електроніки, засновником і довголітнім керівником якої (аж до 1982 р.) був проф. І.П. Запісочний. Кафедру оптики очолила к. ф.-м. н., доц. Жукова Є.Л. У цьому ж 1968 році до складу фізичного факультету увійшла кафедра біофізики (зав. доц. А.В. Ковальчук), яка до того часу функціонувала при біологічному факультеті. У травні 1969 року Станція спостережень за ШСЗ була перетворена в Лабораторію космічних досліджень (ЛКД) на правах відділу Проблемної лабораторії з фізики електронних зіткнень Ужгородського університету. Саме в цій ЛКД в 1972 році, вперше в країні, була здійснена лазерна локація ШСЗ. За видатні результати, отримані проф. М.В. Братійчук в астрофізичних дослідженнях, одній з малих планет (під номером 3372) Сонячної системи Міжнародною Астрономічною Спілкою присвоєно назву "Bratijchuk".

Успішний розвиток наукових досліджень кафедр: фізики напівпровідників та твердотільної електроніки зумовив утворення на факультеті Проблемної науково-дослідної лабораторії синтезу і комплексних досліджень властивостей нових напівпровідникових речовин складного складу. Організатором та її першим завідувачем став доц. В.Ю. Сливка – учень проф. Чепура Д.В. У 1992 році на базі Проблемної лабораторії організовано (наказом Міністерства вищої освіти України) Науково – дослідний інститут фізики і хімії твердого тіла (НДІ ФХТТ). Директором новоствореного інституту став вихованець кафедри фізики напівпровідників проф. Ю.М. Височанський.

У 60-х роках на кафедрі ядерної фізики під керівництвом В.О. Шкоди-Ульянова розпочинаються експериментальні дослідження фундаментального характеру, що пов'язані з визначенням інтегральних перерізів фотонейтронних реакцій. Зусиллями Володимира Олександровича на кафедрі створюється відповідна тому часові експериментальна база. З його ініціативи були придбані і введені в дію електронні прискорювачі – бетатрон на 25 МеВ та мікротрони М-30 і М-10.

У 1972 році на фізичному факультеті була створена нова кафедра – фізичних основ мікроелектроніки, яку очолив доц. І.Ф. Копинець – перший аспірант проф. Чепура Д.В. В наступні роки вона справила великий вплив на розвиток фізичних досліджень в Ужгородському університеті. У тому ж 1972 році до її складу увійшла кафедра біофізики, а згодом, в 1991 році, вона була перейменована на кафедру твердотільної електроніки.

Сьогодення

 Отже, у 60–х роках на факультеті формуються дві основні спеціальності – фізика (фізик-викладач на педагогічному та фізик-інженер на науково-виробничому відділеннях), радіофізика і електроніка. Однак в подальшому відбувається процес утворення та модифікації спеціальностей і спеціалізацій, обумовлений, з одного боку, суспільними потребами, а з іншого – розвитком наукових досліджень на діючих кафедрах і утворенням нових кафедр та лабораторій. Так, у 1988 році на фізичному факультеті відкривається нова спеціальність – фізика і технологія матеріалів і компонентів електронної техніки (інженер-фізик, набір здійснювався до 1998 р.), а згодом, у 1995 році, – наукоємні фізичні технології (інженер-експерт, набір здійснювався до 1998 р.). З 1998 року на факультеті відповідно до вимог реформи вищої освіти України замість цих спеціальностей запроваджуються дві інженерні – фізична і біомедична електроніка та прикладна фізика (з двома спеціалізаціями – фізико-технічна експертиза та комп'ютерна фізика й інформаційні технології). Це привело до створення в листопаді 1999 року кафедри прикладної фізики, першим завідувачем якої став проф. Д.Г. Семак. Сьогодні цю кафедру очолює проф. І.П. Студеняк.

Стоячи на плечах Титанів

 Споглядаючи крізь призму історії на пройдений факультетом шлях, стає більш зрозумілою неординарність постатей тих, хто на різних етапах керував роботою унікального колективу, виводив його на орбіту визнання, слави і вагомих здобутків. Віддаючи дань глибокої всім деканам, які доклали чимало фізичних і інтелектуальних зусиль для становлення фізичного факультету, назвемо їх імена в хронологічній послідовності.

  • З 1950 р. по 1966 р. посаду керівника факультету обіймали: фізико-математичного і хімічного – Г. К. Дістанов; фізико-хімічного – В. Г. Потапов, П. М. Стадник, С. М. Кишко; фізико-математичного – С. М. Кишко, Д. В. Чепур, Г. В. Сірик.
  • Першим деканом власне фізичного факультету був призначений у 1966 р. А.П. Грищенко.
  • Суттєві зміни на факультеті почалися відтоді, як його очолив доц. В. О. Шкода-Ульянов (1966-1967 рр.) та доц. І.П. Запісочний (1967-1968 рр.).
  • У 1968-1983 рр. факультет очолювали представники кафедри фізики напівпровідників доц. О.М. Борець (1968-1971 рр.), доц. Ю.В. Попик (1971-1974 рр.), доц. В.М. Бенца (1974-1978 рр.), доц. Д.Г. Семак (1978-1983 рр.),
  • а з 1983 р. факультет очолив представник кафедри ядерної фізики доц. О.М. Парлаг.
  • Майже третину часу існування факультету, а точніше 17 років (1988-2004 рр.) деканом був завідувач кафедри квантової електроніки, професор Л.Л. Шимон.
  • 17 березня 2005 року на альтернативних засадах обрано теперішнього декана фізичного факультету проф. Лазура В.Ю.

У площині діянь та досягнень факультету не можна обійти увагою і тих наших славетних фізиків, хто в різний час визначав стратегію розвитку університету, організовував роботу великого колективу на посаді ректора – Д.В. Чепур (1961-1977 рр.), В.Г. Шульга (1977-1980 рр.), В.І. Лендьєл (1980-1988 рр.), В.Ю. Сливка (1988-2004 рр.).

Відповідальний за інформацію: Декан факультету - Лазур Володимир Юрійович
Дата оновлення сторінки: 23.06.2017